Агресивна поведінка дитини в дитячому саду

Вступ малюка в дитячий сад – це стрес для його психіки, який практично ніколи не проходить безслідно. Деякі дітлахи дуже болісно переживають вимушену розлуку з мамою і татом, в той час як для інших це новий цікавий життєвий етап.

Необхідність ходити в дитячий садок іноді сильно травмує малюка, і одним з наслідків травми є прояв агресії. Весела, добра дитина може почати замикатися в собі, нервувати, злитися, не дозволяти собі допомогти навіть батькам. Якщо своєчасно не вплинути на ситуацію, така поведінка дитини цілком може обернутися негативними наслідками. Тому що агресія завжди викликає обурення оточуючих (інших хлопців, їх родичів, вихователів).

Дитина дитячий сад

Нове середовище для малюка – це завжди складно. Вони відчувають себе безпорадними, адже поруч немає мами і тата, які завжди допоможуть і захистять. Зате навколо багато чужих людей: однолітків і дорослих, наміри яких не завжди можуть бути хорошими і добрими по відношенню до самої дитини. Подібна обстановка розбурхує його нервову систему і сприяє формуванню певного психологічного бар’єру. Це нормальна захисна реакція, і виражається вона в прояві агресії. Малюк може кусатися, дряпатися, битися, сваритися, злитися, навмисно псувати речі.

Звичайно, є діти, які спочатку більш стійкі до стресів і змін обстановки. В цьому випадку адаптація проходить більш гладко, але і в них можливі прояви агресії. Але хлоп’ята дуже емоційні або з яскравими лідерськими якостями будь-якими шляхами намагаються привернути до себе увагу і можуть вести себе немотивовано агресивно.

Найчастіше головною причиною є звичайна криза 3 років. При належній увазі до проблеми і правильній дії дорослих, труднощі проходять самі собою, але на це потрібен час. Малюк росте і має потребу в особистому просторі, можливості проявити себе, більшій свободі. У деяких випадках може знадобитися професійна допомога (консультація психолога, психіатра, невролога).

Причини агресивної поведінки

Риси характеру, які будуть властиві особистості, закладаються дуже рано, на перших етапах розвитку. Якщо ми говоримо про причини агресивної поведінки, то його витоки потрібно шукати в першу чергу в сім’ї. Великий вплив також надає зовнішнє середовище (оточення, негласні правила і порядки в колективі, інтернет, телебачення).

Отже, фахівці виділяють кілька основних причин:

1. Члени сім’ї потурають дитині у всьому або майже у всьому, коли виховний вплив мінімальне або занадто м’яке. Мама з татом дозволяють дитині практично всі з раннього віку, він не знає, що таке «не можна». Такий підхід є помилковим, тому що як раз у малюків до 3 років починається становлення характеру.

В дитячому дошкільному закладі до дитини пред’являються певні вимоги: він повинен дотримуватися стандартних правил і розпорядку, слухатися виховательок. Тому, якщо, наприклад, вдома у нього немає встановленого розпорядку дня, дитині буде важче звикнути до нових умов. Агресивна поведінка може бути відповіддю на необхідність підкорятися чужим дорослим, викликаючи обурення і протест.

2. Прояв агресії в сім’ї. Діти вбирають те, що бачать і чують, копіюють поведінку дорослих. Тому дуже важливо те, в якому середовищі вони перебувають кожен день. Якщо вдома напружена обстановка, часто сваряться і скандалять, значить, і малюк буде вважати це нормальним явищем. Не дивно, що в новій для себе середовищі він спробує вести себе так, як звик, – виявляючи агресію.

3. Дефіцит батьківської уваги. Сьогоднішній ритм життя часто не залишає батькам шансів приділити достатньо часу своїм дітям і їх виховання. На жаль, багато дорослих з почуття провини намагаються компенсувати це за всяку ціну і починають балувати дітей. В результаті, до моменту надходження в дитячий сад, дитина стає настільки примхливим, що легко може дозволити собі стукнути когось із батьків або накричати на них. Такий дитина звик домагатися бажаного будь-якими способами, у тому числі істериками вдома і в громадських місцях. У результаті дитина зауважує, що батьки не пручаються подібній ситуації, починає вважати таку поведінку нормою і приносить її з собою в дитячий сад.

4. Також однією з причин дитячої агресії в групі можуть бути особливості особистості дитини і нестійкість психіки. Якщо малюк у принципі відрізняється підвищеною збудливістю, то він завжди дуже гостро реагує на будь-яку зміну обстановки і може вести себе непередбачувано. Отримані враження (і позитивні, і негативні) можуть викликати крик, регіт, істерику, плач, спроби битися – все що завгодно.

Дитині з задатками лідера від природи теж доводиться нелегко в дитячому закладі. Адже він звик, що все відбувається так, як він хоче. Але в колективі буває кілька таких дітей. І всі вони бажають привернути до своєї персони загальну увагу. Малюк не може зрозуміти, як і чим зміцнити лідерські позиції без агресії і демонстрації фізичної сили.

5. Особливості часу, сучасні технології теж впливають на дитину, і зокрема на формування його особистості і світогляду. З’являється багато агресивних ігор і мультфільмів, де персонажі, яких діти знають і люблять, борються з лиходіями за допомогою фізичного насильства – тобто б’ються. Даний стереотип закладається в підсвідомість малюка, і він несвідомо може проявляти агресію в нових обставинах, особливо якщо вважатиме їх ворожими.

6. Іноді малюк поводиться агресивно тільки тому, що не вміє по-іншому. Він не знає, як правильно спілкуватися з ровесниками, як по-іншому привернути їх увагу. Особливо це актуально для сімей, які виховують одну дитину, без братів і сестер. Спілкування тільки з дорослими – це зовсім інший досвід. І, приходячи в колектив, в нове місце, де все незнайоме, малюк намагається взаємодіяти з іншими. Але не завжди це робить правильно, не завжди досягає поставлених цілей. У такій ситуації деякі діти просто усуваються, намагаючись знайти собі інші цікаві заняття, а деякі починають вести себе агресивно.

Що робити батькам, якщо дитина проявляє агресію

Так можна боротися з агресивною поведінкою дитини? Зрозуміло, робити це необхідно, головне – діяти своєчасно. У цьому випадку у дитини виникне менше труднощів з соціалізацією і звиканням до дитячого садка.

При перших ознаках проблем з нервовою системою потрібно відвідати лікаря-невролога. Буває, що агресія і примхливість – наслідок не стільки нюансів виховання, скільки цілком реальних неврологічних проблем, а визначити це під силу тільки кваліфікованому спеціалісту.

Не бійтеся також звертатися до психолога у випадках, коли не знаєте, як правильніше впливати на дитину у складній ситуації. Хороший психолог допоможе уникнути закріплення звички до прояву агресії.

Якщо ж є певні проблеми в сім’ї, то необхідно буде провести роботу щодо стабілізації цих моментів, щоб нейтралізувати їх негативний вплив на формування характеру малюка. Батькам необхідно стежити за власним проявом емоцій і способами справлятися з проблемами.

Уникайте вирішення спірних ситуацій з допомогою емоційного чи фізичного насильства. Якщо вдома буде мирна спокійна атмосфера, малюк зрозуміє, що саме так повинні вести себе люди один з одним, і з цим переконанням прийде в дитячий колектив.

Якщо ви розумієте, що режим дня і звички малюка сильно відрізняються від того, що вимагатимуть від нього в дитячому садку, необхідно буде подбати про це заздалегідь, за кілька місяців до вступу туди. Почніть привчати його до схожого режиму дня, вчіть, як вести себе з іншими хлопцями (у гостях, на дитячому майданчику). В процесі не звертайте уваги на його протести і спроби чинити опір тому, що робите. В результаті йому самому буде легше, і для спалахів агресії буде набагато менше приводів.

Вкрай важливо приділяти дитині достатню кількість часу та уваги. Незважаючи на роботу і незліченну кількість справ, постарайтеся щодня знаходити час, щоб обговорити з дитиною, як пройшов його день, що він думає, як себе почуває. Знаходьте привід, щоб виявити ніжність, обійняти, поцілувати дитину, погладити його по голові або спинці. Маленьким дітям все ще необхідний тактильний контакт з батьками, їх тепло і ласка. Пам’ятайте, дитина не завжди буде таким, він постійно змінюється і дуже швидко зростає. Зараз ви йому потрібні – так будьте поруч, будьте залучені!