Гастроентерит у дітей

Гастроентерит — це захворювання, при якому в запальний процес втягуються шлунок і тонкий кишечник.
Патологія вимагає серйозного ставлення до себе, т. к. при пізно почате лікування та у випадках неадекватно наданої терапії вона спричиняє розвиток тяжкого зневоднення організму.

Причини

Гастроентерит у дитини може носити інфекційний характер або бути аліментарним (пов’язаних з вживанням в їжу несумісних продуктів харчування).

Причинні фактори інфекційного гастроентериту

Бактерії

Сальмонели

Шигели

Энтеропатогенная кишкова паличка

Кампілобактер

Ієрсинії

Протей

Клостридії

Стафілокок та ін

Віруси

Ротовірус

Астровирус

Коронавірус

Аденовірус

Реовирус

Цитомегаловірус і ін

Найпростіші

Лямблії

Криптоспоридии

Балантидий колі

Амеба дизентерійна та ін

Аліментарний гастроентерит частіше розвивається після одночасного вживання в їжу молочних продуктів і свіжих овочів (наприклад, коров’ячого молока і зелених огірків). Захворювання виникає при індивідуальній непереносимості певних продуктів харчування (наприклад, жирних сортів м’яса, риби). Аліментарний гастроентерит не вимагає особливого лікування і не завдає істотної шкоди організму дитини. А от проблему інфекційного гастроентериту варто висвітлити більш повно.

Сприятливі фактори

недостатнє дотримання правил особистої гігієни. У дитини не вироблена звичка мити руки після відвідування туалету, після прогулянок, перед прийомом їжі;

ранній вік.У дітей до року є функціональна незрілість відділів травної системи. Вироблення IgA, що грає основну роль у становленні місцевого імунітету, здійснюється у немовлят не в повному обсязі;

недостатня термічна обробка м’яса, риби, яєць у процесі їх приготування;

погана обробка свіжих овочів і фруктів перед вживанням у їжу;

контакт з хворими гострою кишковою інфекцією (дітьми з блювотою, рідким стільцем, підвищеною температурою);

недостатнє дотримання гігієни дорослими, що здійснюють безпосередній догляд за дитиною раннього віку. Важливо, щоб батьки обов’язково мили руки після зміни підгузника малюкові. Годує жінка повинна кожен раз проводити гігієну молочних залоз перед годуванням. Велика увага при штучному характері вигодовування слід приділяти чистоті сосок і пляшок. Іграшки, з якими займається дитина, також повинні проходити необхідну, регулярну обробку.

Розвиток захворювання

Шлях передачі інфекції переважно фекально-оральний. Поширенню патогенного мікроорганізму сприяють механічні переносники (мухи, таргани, гризуни). Інфекційний агент, що потрапив в організм дитини, починає проходити там цикл розмноження. Він пригнічує нормальну мікрофлору, сприяє загибелі корисних кишкових бактерій (біфідо-, лактобактерій). Мікроби порушують всмоктування корисних речовин, що погіршують пересування харчової грудки по шлунково-кишковому тракту.

Симптоми

болі в животі (часто не мають чіткої локалізації, носять непостійний, тягне характер. Діти, пояснюючи де саме вони відчувають біль, часто вказують на околопупочную область),

рідкий стілець (консистенція калу може бути кашкоподібної при легкому ступені захворювання і на початкових етапах розвитку запалення. Пізніше стілець стає рясним і водянистим),

блювання (спочатку вона має вигляд неперетравлених грудок їжі, потім блювотні маси стають водянистими або зовсім приймають характерний жовчний вид),

метеоризм (підвищене газоутворення), бурчання в животі,

підвищення температури (в рідкісних випадках температура залишається нормальною, але частіше спостерігається її підвищення в межах 37,5-39,5 ?С),

симптоми загальної інтоксикації (млявість, дратівливість, примхливість, зниження ігрової активності, головний біль),

ознаки зневоднення (бліда, з сірим відтінком шкіра; шкірна складка легко збирається і погано розправляється; язик сухий, обкладений густим білим або бурим нальотом).

Діагностика

Для постановки діагнозу проводиться ретельний збір анамнезу. Лікар докладно розпитує, коли саме почалося захворювання, які симптоми (блювота, рідкий стілець або підвищення температури) з’явилися спочатку, а які приєдналися пізніше. Важливо встановити, чи була дитина в контакті з інфекційними хворими протягом останніх 7 днів.

Для встановлення конкретного виду збудника проводиться мікроскопічне дослідження калу, а також посіву на спеціальні живильні середовища.

Здійснюється дослідження крові на антитіла до конкретних мікроорганізмів. Однак необхідно врахувати, що антитіла з’являються не раніше 5 діб з дня початку захворювання.

В копрограми (у загальному аналізі калу) можуть бути виявлені ознаки недостатньої функціональної активності підшлункової залози. У випорожненнях часто виявляється слиз, велика кількість перетравлюваної і неперетравлюваною клітковини, мила. Іноді у калі виявляються клітини крові (еритроцити), які сигналізують про присутність джерела кровотечі в травній трубці.

У клінічному аналізі крові підвищується рівень лейкоцитів, відзначається зростання ШОЕ, з’являється характерний лівосторонній зсув лейкоцитарної формули.

При біохімічному дослідженні крові виявляється підвищення С-реактивного білка, диспротеїнемія.

При постановці діагнозу важливо правильно оцінити ступінь тяжкості захворювання, визначити ступінь зневоднення організму.

Ступінь тяжкості гастроентериту. Визначення ступеня зневоднення

Тяжкість гастроентериту оцінюється по кратності виникнення провідного симптому. Якщо частота блювоти вище, ніж частота рідкого стільця, то оцінка тяжкості запального процесу проводиться за кількістю її епізодів. Якщо ж дитину більше турбує рідкий стілець, то варто орієнтуватися саме на нього.

Легка ступінь гастроентериту виставляється при частоті провідного симптому до 3-х разів,

Середня ступінь — до 10 разів,

Важка ступінь — понад 10 разів.

З блювотними масами, з рідким стільцем, при підвищеній температурі тіла організм дитини втрачає воду і необхідні для його нормальної життєдіяльності мікроелементи (калій і натрій).

Виникає зневоднення всіх тканин, у тому числі і тканин головного мозку. Тому важливо правильно оцінити ступінь втрати рідини і прийняти всі можливі заходи щодо усунення даного процесу.

Оцінка зневоднення здійснюється за процентною втрати ваги відносно вихідної маси дитини.

Якщо втрата ваги складає 3-5%, діагностується перша ступінь зневоднення, 5-10% друга ступінь, більше 10% третя ступінь.

Лікування

Терапія гастроентериту легкого та середнього ступеня тяжкості може здійснюватися на дому під обов’язковим наглядом дільничного педіатра. Лікування тяжкої форми захворювання проводиться виключно в умовах інфекційного стаціонару.

Важливими складовими комплексного лікування інфекційного гастроентериту є:

1. Дієта. Протягом перших діб хворому рекомендовано голод. З другої доби дитина починає отримувати їжу з урахуванням свого звичайного раціону. Якщо пацієнт до хвороби перебував на грудному вигодовуванні, лікарі дозволяють прикладати малюка до грудей. Годування повинні стати частішими, але менш тривалими.

Якщо дитина отримував адаптовану молочну суміш, то призначаються дробові годування звичним молочним замінником із зменшенням разового об’єму порції. До вживання рекомендована кисломолочна дитяча суміш.

Дітям, отримують загальний стіл, на другий день лікування зазвичай вирішуються пісний курячий бульйон, відварні овочі, приготовані на воді каші. Далі раціон хворого поступово розширюється: збільшується разовий об’єм їжі, що з’їдається, додаються нові продукти.

2. Питний режим. Для якнайшвидшого одужання і в цілях усунення зневоднення важливо правильно відпоювати дитини. Обсяг необхідної кількості рідини потрібно розрахувати для перших шести годин терапії і для решти часу доби.

При 1 ст. зневоднення об’єм рідини на перші 6 годин розраховується за формулою 50мл*масу тіла в кг Отримане кількість мл ділиться порівну на 6 годин і выпаивается дитині з чайній або столовій ложки в залежності від віку.

При 2 ст. зневоднення для розрахунку необхідної рідини в перші 6 годин потрібно 80 мл*масу тіла в кг
Об’єм води для подальшого випоювання розраховується, як 80мл * масу тіла в кг Отриманий обсяг ділиться на кількість годин (18)і рівномірно выпаивается дитині.

Важливо чергувати прийом сольових розчинів із звичайною водою або солодким чаєм. Наприклад, кожну 1 ч. л. Регідрону (фармакологічного сольового розчину) чергувати з 1 ч. л. солодкого чаю.

3. Антибіотики. З антибактеріальних препаратів, рекомендованих для прийому всередину, у дітей частіше використовуються Энтерофурил, Поліміксин, Фуразолідон та ін

З ін’єкційних форм призначають цефалоспорини (наприклад, Цефтріаксон), аміноглікозиди (Амікацин, Гентаміцин) та ін

4. Противірусні. Призначаються при підозрі на вірусний характер захворювання (наприклад, при ротовірусною інфекції). Дітям рекомендовані такі препарати, як Анаферон дитячий, Кагоцел, Эргоферон.

5. Сорбенти. Ці препарати сорбують (збирають) на своїй поверхні токсини бактерій, що виробляються при їх загибелі. Прийом сорбентів сприяє усуненню симптомів інтоксикації, покращує загальне самопочуття дитини. У дитячому віці широко використовується Смекта, Ентеросгель, Полісорб МП і ін

6. Пре — і пробіотики. Препарати сприяють нормалізації якісного і кількісного складу кишкової мікрофлори. При гастроентеритах застосовуються Біфідумбактерин, Лактобактерин, Хілак-Форте, Біфіформ, Лінекс та ін

7. Ферментативні препарати. Вони потрібні для полегшення процесів перетравлення і засвоєння їжі на той час, поки кишечник і підшлункова залоза дитини функціонують не в повному обсязі. До застосування в дитячому віці можна Мезим, Креон.

Гастроентерит — захворювання поширене повсюдно. За частотою свого виникнення воно займає друге місце після ГРВІ у дітей. При своєчасному зверненні до лікаря і правильно призначеному лікуванні хвороба успішно лікується. Прогноз для життя і здоров’я дитини після перенесеної кишкової інфекції, як правило, сприятливий.