Популярні фільми про кохання: новий досвід і мотивацію
Змушує замислитися: корисні фільми про кохання та стосунки
Фільми про кохання – це не тільки спосіб розважитися, але і відмінний матеріал для роздумів і особистісного зростання. Вони допомагають отримати новий досвід, проаналізувати вчинки і мотивацію інших людей і навіть подивитися на себе з боку. Така внутрішня робота розвиває емоційний інтелект.
Ну а якщо вбудуватися в чужу ситуацію, то теж можна отримати користь. Наприклад, ви навчитеся краще розуміти себе та інших, станете більш терпимі або, навпаки, категоричні.
Ще можна уявити, як би ви повели себе на місці героїв або що б порадили своїм знайомим, якби вони опинились у подібних обставинах. Давайте розберемо кілька популярних киноповествований з любовним сюжетом.
«Липневий дощ»
Фільм дотепер не втрачає своєї актуальності, хоча і знятий 50 років тому. Ситуація, показана в картині, здається банальною і буденно простий – двоє вже не юних людей зустрічаються (головним героям близько тридцяти років), але певності в їх відносинах немає.
Так, є інтимна близькість, є спільні інтереси і спільне проведення часу. Але Лена (Е. Уралова) хоче ясності та створення повноцінної сім’ї, а Володю (А. Белявський) все влаштовує. Йому не потрібна зайва відповідальність і не хочеться нічим себе обтяжувати, крім як перспективою професійних успіхів.
Завдяки збігу обставин Олена бачить Володю по-новому. Він, як виявилося, не тільки подавав чималі надії молодий учений, але і розважливий кар’єрист, який легко може поступитися принципами, піти проти істини, погодитися на компроміс і знехтувати порядністю у відносинах з колегами.
Володя вже не здається коханій жінці таким чудовим, як раніше, а виявляється багато в чому незнайомим і навіть чужою людиною, не близьким їй не по-людськи, ні духовно. Олена глибоко розчарована. І коли в результаті Володя все ж запрошує Олену в ЗАГС, вона відмовляється, що викликає повне нерозуміння Володі. Олена вже не хоче пов’язувати своє життя з тим, кого донедавна так сильно любила. Їй неприємні безпринципність, угодовство, готовність чоловіка до підлості заради особистої вигоди.
Цікаво простежити і за відгалуженнями від головної сюжетної лінії, які допомагають краще зрозуміти те, що рухає героїнею. Це і випадковий знайомий Лени Женя, який став постійним телефонним співрозмовником. І бард, веселун і душа компанії Алік, який виявився зовсім не таким легким і безтурботним людиною, як здавалося.
Тонко показано також відносини Олени та її матері. В результаті Олена багато обмірковує заново і по-іншому бачить людей і події, що допомагає їй прийти до висновку, що у неї немає рідного людини поруч, а є чужий і вже неприємний їй чоловік. І краще бути однією, ніж з ним.
Фільм багатоплановий, глибокий, ліричний і драматичний одночасно. Та автори не дають чіткої відповіді, як складеться надалі доля героїні.
«Міський романс»
Фільм розповідає про кохання юної студентки педучилища (в ролі Марії актриса М. Соломіна) і лікаря-рентгенолога Жені (його грає Е. Киндинов). Стосунки у пари, які розвивалися бурхливо, і молодий чоловік сам не помітив, як дівчина поселилася у нього вдома в якості дружини. До такого повороту подій Женя готовий не був. Він здивований, розгублений і не знає, як дати зрозуміти подрузі, що «кидати якір і ставати в дрейф» ще не готовий.
В чому тут проблема? У тому, що романтична і серйозно налаштована Маша не мислила собі іншого розвитку подій, крім як шлюб, нехай і не оформлений офіційно. Вона готова вести дім і виховувати дітей, хоча сама ще майже дитина. А Женя – перший чоловік Маші – в деякому роді дамський угодник, його приваблюють відносини без зобов’язань, легкі, необтяжливі. Однак з Машею так не можна. Те, що для неї само собою зрозуміле, для Жені зовсім не очевидно.
Помітивши охолодження коханого, нічого не вимагаючи від нього, дівчина йде назад у гуртожиток. І тут Женя розуміє, що втратив щось важливе, що Маша не тільки чудова панночка, але і йому необхідна. Женя робить спроби відновити стосунки. Кінець фільму відкритий, але глядачеві дають зрозуміти, що молоді люди, швидше за все, будуть разом. Або це нам так хочеться думати?
Які уроки можна витягти з фільму?
- По-перше, не варто сподіватися, що ваш партнер по сексу побажає продовження любовної історії і тим більше захоче на вас одружуватися. Навіть якщо до цього ви були незайманою, для багатьох чоловіків це не привід вступати з вами в шлюб. Тому треба домовлятися «на березі», хоча це і звучить практично і навіть дещо цинічно.
- По-друге, поспішні відносини таять у собі чимало підводних каменів, так як спочатку під впливом моменту закоханості ми бачимо людину через рожеві окуляри. А лише потім починаємо помічати її недоліки і особливості поведінки, які нас не влаштовують або взагалі виводять з себе. Тому людину варто дізнатися краще, а потім вже переїжджати до нього з речами і планувати весілля.
- По-третє, не поспішайте робити висновки і відмовлятися від відносин з людиною, якщо щось пішло не так, як вам хотілося б, як мріялося колись. Цілком можливо, що швидкоплинна зв’язок переросте у щось більше, і випадковий партнер стане близьким і дорогим людиною.
- І, по-четверте, будьте уважними до сигналів зворотного зв’язку, які посилає вам партнер. Чуйність до емоційних проявів іншої людини, розуміння її вчинків і поведінки дозволять вам якщо не уникнути помилок, то хоча б мінімізувати душевні втрати. Адже далеко не завжди знаки даються прямо, в лоб і тим більше набувають слова. От якби кіношна Маша, ширяє в хмарах, була більш уважною до Дружини, то мала б розчарування в улюбленому. І їм обом не довелося страждати. Хоча, звичайно, любовні відносини сусідять зі стражданнями, і це свого роду праця душі, який і робить нас людьми.
- Ну, а п’яте, якщо вас щось не влаштовує, то краще поговорити відкрито і по-чесному, ніж чекати, коли некомфортна ситуація вирішиться сама собою, як це робить Женя.
«Дивна жінка»
Анна Кареніна на сучасний лад. Тому в ньому немає ні потяга, ні суїциду головної героїні. Але є її метання, страждання і нерозуміння себе та оточуючих.
Євгенія (актриса В. Купченко) рано вийшла заміж. У неї – крім забезпеченого чоловіка, який займає високу посаду і регулярно виїжджає у відрядження за кордон, що для радянської людини було неабиякою привілеєм, – є син, гарна робота. Але їй не вистачає головного – справжньої любові, палкості почуттів і самореализованности як жінки, а не юриста і домашньої господині.
І тут на її шляху зустрічається сучасний Вронський (актор Ст. Лановий). Микола Андріанов розумний, гарний собою і не одружений. Дружині здається, що ось воно, справжнє почуття. І вона впадає у відносини як у вир з головою – залишає чоловіка, сина, комфорт та переїжджає до коханця, а вірніше, звалюється йому як сніг на голову, тікає від залишився в іншій країні чоловіка.
Микола радий і збентежений одночасно. Романтика, ночі пристрасті – здавалося б, ось воно, щастя. Але коханець зовсім не збирається одружуватися на Євгенії. Він сприймає поведінку жінки як приємний каприз, «зигзаг удачі», але не вважає його приводом для кардинальної зміни життя. Що й казати, «дивна жінка, ця ваша Женя!»
Зрозумівши, що Миколі вона в тягар, а сам він не виправдав її надій і очікувань, горда Женя тікає від пересудів і самої себе в провінцію, де народилася і де живе її мати. Але й там їй не вдається знайти гармонію з собою. Вона не знаходить собі місця від переживань і сама не знає, чого хоче.
Однак з’являється людина, яка не може жити без Жені. Юра Агапов (Л. Вавилов) любить Євгену щиро і віддано. Але «дивна жінка» боїться відкрити серце новим почуттям і постійно читає юнакові моралі і нотації, наголошуючи, зокрема, на те, що вона старша за його. А ще вона турбується за сина. Хлопець давно не малютка, він виріс з пелюшок і закінчує школу, але страшенний егоїст розуміти мати не збирається. Та й взагалі, рахуватися ні з ким не хоче. У ньому живе впевненість, що всі йому винні. Коли виявляється, що в будинку необхідна праля і куховарка, син приїжджає за Женею.
Втручаються в життя Жені всі кому не лінь. Особливе завзяття виявляє її колега і подруга Вікторія (С. Коркошко). Про таких кажуть: з такими друзями ворогів не треба. І у підсумку «доброчинниця» підбирає те, що погано лежить – закручує роман з Миколою. Зрозуміло, що Вікторією рухає бажання влаштувати особисте життя, але не всі засоби для цього придатні, якщо вистачає совісті вважати себе подругою. А Віка діє майже за принципом Мічуріна: «Не чекайте милості від природи, взяти мужика будь-яким способом – наше завдання».
Женя шукає щось і не знаходить. Він хоче бути коханою і любити самій, але їй постійно щось заважає – то людина не той попадається, то власні страхи душать, невпевненість у собі заважає, то почуття обов’язку перед сином виходить на перший план. Як їй бути?
І чи зможе вона з егоїста і розбещеного себялюбца «малятко-сина» зробити порядної людини? Чи все ж Дружині варто спробувати влаштувати особисте життя з вірним Юрою? Чому «дивна жінка» відчуває себе жертвою – в силу обставин або завдяки власному поведінці?
Всі ці питання автори задають глядачам. Так що картина дає багатий матеріал для роздумів. В чому проблема головної героїні кінооповіді? Женя шукає не стільки любові, скільки ідеального чоловіка і ідеальних відносин з ним. Але такий сценарій буває лише в казках, а в реальності є ще так звана «чорна робота душі», яка складається з терпіння, взаємних притирань, нерозуміння, страждань, сварок і примирень тощо.
Рефлексія, самокопання, неможливість розібратися у собі, нескінченні метання і безуспішний пошук «синьої птиці» не тільки роблять нещасної саму Женю, але і «завантажують» оточуючих. Незрозуміло, закохалася вона в Юру. Адже цілком можливо, що вона намагається їм заткнути пролом у власній душі і дозволити за його рахунок свої внутрішні проблеми.
Хаотичне поводження Жені йде від внутрішньої дисгармонії. Так, вона усвідомила, що в родині чоловіка «жила якось не так», що вона самоцінна і у неї є власні устремління і потреби, але як їх реалізувати та задовольнити, їй невідомо. То вона до Миколи кинулася, то до мами поїхала, або де лежала цілодобово, або плакала, або танцювала в запалі, або кидався до Юре.
Героїня картини ніби блукає в темряві і шукає вірний шлях на дотик, але знайти його не може. Її особистості не вистачає цілісності та зрілості, в чому ця «дивна жінка» инфантильна. Вона не буде щаслива, поки не нормалізує свій внутрішній стан, не розбереться в собі, поки не збудує власну, зрозумілу шкалу цінностей і не зрозуміє, що для неї означає благополуччя.
До цього прекрасного моменту нічого не зміниться в кращу сторону, їй все буде не так, не так і «не в тему». І вона так само продовжить страждати від власної незрозумілості і незрозумілості оточуючими.
