Причини та лікування ановуляторного циклу
Ановуляторним циклом називають щомісячні менструальні кровотечі, що відбуваються в одній фазі без овуляції. Для нього характерна відсутність розвитку жовтого тіла при збереженні регулярності настання місячних.
Гінекологічна медична практика виділяє два підвиди циклу. Один носить назву фізіологічного, проявляючись під час вікових змін організму жінки, а інший – патологічного, властивого стану безпліддя.
Про патологічний підвид патології у жінки, що знаходиться в продуктивному віці, можна судити як про рідкісне явище, що зустрічається тільки у трьох відсотків пацієнток. Зазвичай діагноз «ановуляторний цикл» ставлять при статевому дозріванні, що супроводжується змінами організму, або в менопаузальному періоді.
Фізіологічний підвид діагностується у жінок, які очікують діток, і годуючих матусь, а також в післяродовий період. У деяких випадках є супутнє захворювання у вигляді аменореї.
Провокуючі фактори
Причини, що призвели до патологічного стану, знаходяться в залежності від підвиду. Наприклад:
- В основі фізіологічного ановуляторного циклу лежать причини природного характеру. Це нормальний стан у певному віці, який не вимагає спеціалізованої терапії або оперативного втручання. Більш того, він властивий практично всім жінкам двічі на рік. Наявність у дівчинки-підлітка менструальної кровотечі без настання овуляції, у лікарській практиці вважається нормальним природним явищем.
- Для патологічного ановуляторного циклу характерна наявність фону у вигляді збоїв у роботі органів, таких як гіпоталамус, гіпофіз, яєчники, щитовидна залоза, кора надниркових залоз, що відповідають за продукування певних гормонів, важливих для стабільної та повноцінної регуляції, функціональності жіночої статевої системи.
Серед факторів патології, при якій відсутня овуляція, можна виділити:
- неправильну роботу або наявність патологічних процесів в органах, що продукують гормони;
- дисфункцію яєчників;
- наявність запальних процесів, з локалізацією в порожнині матки і придатках;
- генетично обумовлену недорозвиненість статевих органів;
- несвоєчасність статевого дозрівання (з запізненням);
- недостатність або надмірність маси тіла;
- хронічні інтоксикації, що мають різний характер;
- надлишок вироблення пролактину.
Чому порушується вироблення гормонів, що веде до циклу в одній фазі? Тут має місце низка причин у вигляді:
- надмірної фізичної праці, занять силовим спортом, незбалансоване планування відпочинку при надлишку роботи;
- постійного стресового стану;
- неправильного обміну речовин і голодування;
- перенесених інфекційних хвороб;
- наявності травм з сильним больовим синдромом;
- зміни кліматичних умов.
Це все найрізноманітніші чинники, засновані на різних процесах і відхиленнях у функції жіночого організму.
Симптоматика патології
Ановуляторному циклу притаманні симптоми, які неможливо віднести до непомічених, і їх тільки два:
- Безпліддя.
- Збої місячних.
Будь-яка жінка, яка планує вагітність, стежить за найменшими змінами в організмі, настанням овуляції, відсутність якої можна визначити за наступною симптоматикою:
- у середині циклу з’являються білі виділення;
- поперекова область болюча, больові відчуття тупі;
- з’являється дискомфорт в яєчниках;
- постійно хочеться їсти;
- підвищується статевий потяг.
При наявності двох з перерахованих ознак, потрібна термінова лікарська консультація.
Виходячи з того, що ановуляторний цикл є патологічним станом з відсутністю явних симптомів прогресування, основними для пацієнток вважаються скарги на погіршення самопочуття загалом. Щомісячні кровотечі відносно регулярні та нормальні, іноді присутній незначний зсув у бік раннього або пізнього строку, але без особливого дискомфорту.
Відхилення від норми полягають у тривалості і інтенсивності менструацій, або скороченні кількості днів і об’єму виділень. Причиною затримки найімовірніше виступає гормональний фон зі збоями, і якщо відкладати відвідування фахівця, то місячних може не бути протягом декількох місяців, що загрожує прогресуванням і посиленням патологічного процесу.
Причому їх відсутність жінки можуть приймати за порушення функцій під впливом негативних факторів типу переохолодження або перегріву, перенесених захворювань або стресів.
Методи діагностування
Діагностика відіграє важливу роль при ановуляторному циклі, забезпечуючи правильність лікування. Тільки за допомогою комплексного обстеження виставляється вірний діагноз. Один з основних показників патології – базальна температура, що допомагає контролювати цикл і складати графік. Що треба знати:
- При відсутності патологій і проходження циклом всіх фаз, ректальна температура в першій фазі знаходиться на рівні тридцяти семи градусів, а після овуляції вона різко підвищується в середньому на половину градуса, повертаючись до норми при настанні менструації.
- При наявності у жінки прогресуючого патологічного процесу і циклу в одній фазі, ректальна температура завжди незмінна, з рідкісними неприродними стрибками показників, коли чітка лінія підвищення і падіння відсутня і графік відрізняється нестабільністю.
Серед інших можливих додаткових аналізів і обстежень, за рішенням лікаря призначаються:
- Трансвагінальне УЗД, що допомагає в короткі терміни отримати відомості про наявність або відсутність жовтого тіла.
- Клінічне дослідження біоматеріалів у вигляді крові та сечі, визначення рівня концентрації певних гормонів.
- Гінекологічний огляд за індивідуальною схемою.
- Забір вмісту піхви на аналіз.
- Гістологічне дослідження мазка, взятого зі слизової оболонки в передменструальний період.
Щоб діагноз був точним, потрібно виконувати всі лікарські призначення півроку, тому що ановуляторному циклу іноді властиво чергуватися з нормальним.
Способи терапії
Що робити, якщо діагностована патологія? У разі прогресування ановуляторного циклу може настати безпліддя, тому лікування обов’язково. Воно має за мету досягти стимуляції овуляції і купірувати розростання ендометрія, і проводиться гінекологом, в тандемі з яким виступає лікар-ендокринолог.
Гормональна терапія призначається за спеціальною схемою, з регулярним прийомом препаратів і курсовою перервою для контролю рівня насиченості організму потрібними гормонами. При необхідності поетапного стимулювання менструального циклу, спочатку роблять вишкрібання ендометрія, а потім виписують гонадотропні гормони. Період лікування триває від трьох місяців до півроку.
Призначаються щоденні ін’єкції прогестерону, а при надмірному розростанні тканин ? синтетичні прогестини. У разі недостатності функцій яєчників застосовують малі дози естрогенних засобів, що сприятливо впливає на слизовий шар матки, функціонування яєчників і розвиток фолікулів.
Якщо патологія обумовлена хронічним матковим запаленням, то виконують електростимуляцію у вигляді електрофорезу шийки матки. Лікування фізіологічного підвиду не проводиться, коли захворювання співпадає з віковими змінами організму типу статевого дозрівання або менопаузи, вагітності або грудного вигодовування.
Як доповнення до медикаментозної терапії широко використовують народні засоби у вигляді настоїв з трав горицвіту, адамова кореня, шавлії, подорожника, манжетки.
