Проблема розвитку уяви у дитини

Проблема розвитку уяви у сучасних дітей

Уява – це вигадування нових образів, шляхом змішування інформації, отриманої в реальному житті. Тобто, під уявою розуміють відображення реальності з новими переплетеннями образів і уявлень.

До 6-7 років діти, граючись з іграшками, придумують героїв, їх історії. Спираючись на який-небудь існуючий предмет, будь то пилосос або та ж сама гуртка, починається процес уяви. Також, діти в цьому віці здатні опредмечивать, тобто, додумувати зачатки існуючого предмета, фігури, історії. Більшість дітей легко складають казки та історії.

В малюнках, наприклад, діти починають змінювати характерні кольори реального предмета на нехарактерні. Далі змінюються форми. А за ними і функції тваринного або предмета.

Нерідко діти створюють цілі світи, зі своєю природою, тваринами і расою. Наділяють живих істот особливими характеристиками.

Так як, уява виходить з отриманої інформації з реального світу, те, чим старше дитина, тим оригінальніше образи у нього виходять.

У більш старшому віці дитина з зачатків може створити цілу композицію, удосконалювати образ, реалістично відображати предмет, намагається передати його характеристики. В той момент, коли для 5-річної дитини досить прості форми вже виглядають реалістично на папері.

В основі уяви у дошкільника лежить емоційні і особистісні проблеми. Дитина несвідомо створює в ігровій формі ті ситуації, які його турбують. Вихлюпуючи емоції, накопичені протягом якогось проміжку часу або в результаті пережитих неприємних моментів.

Афективна уява

Виникає при зіткненні образів з реального світу і вигаданого. У слідстві чого, часто виникають дитячі страхи і тривоги. Якщо не вирішити ці проблеми, у дітей можуть виникнути неврози.

Аффективное уяву спрямоване на подолання цього зіткнення і протиріччя. Розвиток такого уяви здійснюється шляхом програвання переживань дитини.

Батьки повинні допомогти своїм дітям у ранньому віці подолати переживання за допомогою ігор, які здатні прибрати дитячі страхи. Як, наприклад, висміювання страшних якостей монстра. Вигадка про нього цікавих історій, в ході яких монстр стає добрим, полохливим або бідним. Зазвичай доброта, жалість або впевненість у безпеці долають дитячі страхи.

Залежно від причин фантазії, уява поділяється на кілька типів:

1. Пасивне уяву або мимовільне. Прикладом такого уяви є сон, фантазії без контролю дитину, без критичної оцінки.
2. Активне або довільне уяву. Часто це виявляється в рольових іграх. Фантазія у дитини працює в повну силу, оскільки роль у грі дитина ретельно намагається передати.

Крім того, розрізняють відтворює уяву, творче і мрії.

Не секрет, що ми живемо в інформаційному столітті. Достаток інформації надходить з телевізора, радіо, інтернету та інших ресурсів. Постійне надання готових образів гальмує розвиток уяви у дітей. Читаючи книги, людина створює унікальний образ героя, населеного пункту, місцевості. Переглядаючи ж телевізор чи інший інформаційний ресурс, людина запам’ятовує образ і після перегляду фільму цей образ не може вийти з голови. Цей герой може бути тільки таким, яким його показали на екранах. Проблема полягає в тому, що сучасні діти все більше контактують з інформаційними ресурсами, запам’ятовуючи все готове. Необхідність фантазувати згасає. Граючи в ігри, дивлячись мультфільми, фільми, дитина не фантазує, а лише вбирає інформацію.

Також дослідження вчених показало пряму залежність успішності дітей від кількості годин, проведених за телевізором, комп’ютером або телефоном. Чим довше дитина або дорослий присвятили свій час телевізору, тим у них нижче успішність та інтелект. І навпаки, чим нижче рівень освіти і інтелект, тим більше чоловік проводить час за телевізором. Позбавляючи себе дитинства, пізнання себе, навколишнього світу, спілкування та ігор, діти все більше часу сидять перед екранами.

Нерідко самі батьки підштовхують своїх дітей на такий спосіб життя. Не бажаючи говорити, гратися з дитиною, батьки часто позичають їх, всучивая телефон, планшет або садять дивитися мультфільми, «тільки щоб не чіплявся».

• — У таких дітей часто спостерігаються проблеми з читанням і переказом тексту, так як, мозок не створює образи і картинки під час читання. Дитина не запам’ятовує що читає.
• — При тривалому проведення часу перед екраном виникає психоемоційне навантаження, дратівливість, перезбудження. Діти стають нервовими.
• — Їх складно спонукати зробити шкільне домашнє завдання, попросити допомогти по дому та інше.
• — З’являється безсоння.
• — Хронічне стомлення і дратівливість призводить до зниження успішності.

Не можна заперечувати користь телебачення та комп’ютера з точки зору розширення кругозору. Однак корисні програми та передачі, повчальні та художні фільми мають лише доповнювати навчальний процес, а не замінювати його. Тому рекомендовано нормувати час проведення перед екраном. Обмежити програми, дозволені для дітей.

Обговорювати з дитиною побачене або почуте їм, на його думку, ймовірне подальше розвиток подій серіалуфільму. Більше приділяти увагу активних ігор, читання, які сприяють розвитку уяви і абстрактного мислення. Прищеплювати дитині любов до малювання, ліпки та інших видах образотворчих мистецтв, які допоможуть розвинути уяву.