Симптоми синдрому спортивного серця

Серце – один з найголовніших органів організму, що перекачує кров і доставляє її до всіх тканин і органів. На жаль, є багато захворювань і патологій, які порушують функціонування. Одна з проблем – спортивне серце. У статті розглядаються особливості симптоматики та лікування.

Що це таке?

Синдромом спортивного серця називається цілий комплекс симптомів, що виникають у відповідь на зміни пристосувального і адаптаційного характеру. Патологія була відома давно, а термін в 99-му році позаминулого століття ввів в медичний обіг німецький медик Хеншен.

Інтенсивні фізичні навантаження виражено впливають на функціонування серцево-судинної системи. При активних тренуваннях зростає частота серцевих скорочень (ЧСС), міокард скорочується частіше. Але поступово звикає серце, як би адаптується до навантажень і переходить в так званий режим енергозбереження. ЧСС залишається практично нормальною, пульс не частішає, але об’єми серцевого м’яза збільшуються, що збільшує силу скорочень і дозволяє перекачувати кров інтенсивно.

При синдромі спортивного серця відбувається безліч змін. По-перше, недолік кисню, що надходить до тканин, компенсується збільшенням викидів крові при кожному скороченні міокарда. По-друге, відбувається дилатація, тобто розширення камер органу. В-третіх, спостерігається гіпертрофія (потовщення) стінок. По-четверте, у відповідь на постійні навантаження зростає число коронарних судин, що пронизують серце.

Але резерви не безмежні, тому запускається ряд патологічних процесів, змінюється анатомія будови. Нові капіляри не встигають рости і досягати потрібних розмірів. М’язові волокна через дефіцит живлення поступово відмирають. Клітини гинуть, що провокує гальмування проведення імпульсів по нервових і м’язових волокнах. Крім того, відмерлі ділянки починають замінюватися сполучними тканинами, і формуються рубці, а через це розвивається серцева недостатність. Підвищуються ризики інфарктів міокарда.

Синдром спортивного серця зазвичай розвивається або у професійних спортсменів, або у людей, чия професійна діяльність пов’язана з постійними інтенсивними збільшеними фізичними навантаженнями.

Види синдрому

Виділяють два основних види спортивного серця:

1. Фізіологічне. М’яз проходить адаптацію до підвищених навантажень, але зміни поки що незначні і оборотні. Спостерігаються сповільнений серцевий ритм (зазвичай близько 60 скорочень за хвилину або менше), збільшення ударного об’єму і кількості перекачуваної крові, потовщення стінок лівого шлуночка.
2. Патологічне. Зміни явні і виражені, можуть бути незворотними, порушують роботу серцево-судинної системи. Серце збільшується в об’ємах, причому іноді в два рази. Має місце виражена брадикардія – патологічне уповільнення серцебиття. Часто серцевий ритм порушується і збивається, виникає тахікардія.

Чому розвивається такий синдром?

Причини розвитку синдрому спортивного серця – інтенсивні фізичні навантаження. Як правило, діагноз ставиться професійним спортсменам, які приділяють тренуванням по кілька годин в день. Але чому одні залишаються абсолютно здоровими, а інші стикаються з характерними неприємними симптомами? Справа в особливостях тренувань.

Зміни починаються при інтенсивних і тривалих аеробних тренуваннях, при яких джерелом енергії стає кисень. Насамперед, це кардіонавантаження, які передбачають виконання швидких вправ, що провокують почастішання дихання і серцевого ритму. До них відносяться циклічні, швидкісно-силові та ігрові види спорту: стрибки, спринтерський біг, багатоборство, гімнастика, хокей, лижі, футбол, ковзани та інші.

Симптоматика

Синдром спортивного серця може мати наступні симптоми:

• брадикардія – уповільнення серцевого ритму, зменшення ЧСС до 60 ударів і менше;
• гіпертрофія тканин серця, збільшення його розмірів;
• гіпотензія – зниження артеріального тиску, що супроводжується слабкістю, потемнінням в очах, запамороченнями;
• виражена, відчутна при пальпації і помітна зовні пульсація крові в сонних артеріях;
• аритмія – патологічні порушення серцевого ритму (пульс змінюється, збивається);
• зміщення поштовхів при серцебитті в ліву частину грудної клітки.

На перших етапах розвитку синдрому зміни можуть залишатися непомітними, але потім відчувається їх прояв: втома після нетривалих тренувань і в спокійному стані, слабкість, запаморочення, зниження працездатності.

Діагностичні заходи

Важливо не тільки вчасно виявити, але й диференціювати спортивне серце, тобто відрізнити синдром від інших патологій серцево-судинної системи. Для цього проводиться комплексна діагностика, яка може включати:

• ЕКГ (спостерігаються зміни ритму);
• ехокардіографія (ультразвукове дослідження серця дозволяє виявляти зміни об’ємів, товщини стінок);
• навантажувальні тести застосовуються для оцінки роботи серця при фізичній активності.

Терапія

Лікування синдрому спортивного серця залежить від ступеня змін. Якщо вони незначні, то досить просто зменшити навантаження. Але в деяких випадках показана повна відмова від тренувань до повного повернення серця до нормальної будови. Важливо дотримуватися режиму активності і відпочинку, не перевтомлюватися. Навантаження збільшується поступово.

При серйозних патологічних змінах можуть рекомендуватися медикаментозні препарати. Адаптогени підвищують витривалість організму, покращують метаболізм і живлення тканин. Бета-блокатори нормалізують рівень артеріального тиску, забезпечують хорошу провідність м’язових і нервових волокон серця. Вітамінно-мінеральні комплекси заповнюють запаси поживних речовин, живлять серцевий м’яз. Біологічно активні добавки сприятливо впливають на функціонування серцево-судинної системи.

Важливе здорове харчування. З раціону бажано виключати смажене, солодке, солоне, гостре, жирне, борошняне. У меню повинні бути присутніми продукти, багаті білками, амінокислотами, магнієм, калієм, складними вуглеводами, вітамінами групи В: нежирні риба і м’ясо, кисломолочні продукти, фрукти, овочі і ягоди, зелень, злаки.

Якщо не виявити спортивне серце своєчасно, можна викликати важкі наслідки, аж до інфаркту міокарда і раптової зупинки. Але грамотне лікування допоможе нормалізувати функціонування органу.