Трахеїт у дітей
Трахеїт захворювання, при якому в запальний процес втягується трахея орган, що з’єднує гортань і бронхи.
Трахеїт рідко є самостійним захворюванням, частіше він виступає як ускладнення гострих респіраторних інфекцій.
Причини
Хвороба може викликатися вірусами (вірус грипу, парагрипу, аденовірусом, риносинцитиальным вірусом і ін), бактеріями (стафілококами, стрепткокками, гемофільної паличкою, мікоплазмою), грибками (аспергеллами, грибами роду Кандида).
Періодично фіксуються випадки алергічного трахеїту. Причиною його виникнення може послужити будь-який (частіше дихальний) алерген. До найбільш поширених алергенів відноситься кімнатна пил, шерсть домашніх тварин, пилок рослин і дерев, що живуть в килимах та постільні речі кліщі.
Розвиток захворювання
У більшості випадків запальний процес переходить на гортань з інших, верхніх відділів дихальної системи. Трахеїт може бути ускладненням фарингіту, тонзиліту, ринофарингіту, ларингіту, эпиглоттита. Викликається захворювання тими ж мікроорганізмами, що спричиняють появу основного процесу. Слизова оболонка органу запалюється, з’являється її гіперемія (почервоніння, набряк.
У разі алергічного трахеїту слизова оболонка інфільтрується (насичується) еозинофілами клітинами алергії, що також веде до виникнення набряку слизової оболонки і розвитку запалення.
Сприятливі фактори
Симптоми
Провідним симптомом є кашель. Перші дні (іноді протягом 1,5-2 тижнів) він має сухий, малопродуктивний характер. Дитина голосно кашляє, йому важко відкашлятися, мокротиння при цьому не виділяється.
Далі починається етап відходження мокротиння. Кашель набуває характерну вологість (стає хрипким). При вірусної природи захворювання мокрота світла, помірно в’язка. При бактеріальному характер трахеїту мокротиння набуває жовтий чи жовто-зелений колір і відмінну в’язкість. Дитині складно відкашлятися, виникає ризик виникнення обструкції (закупорки) дихальних шляхів грудку слизу.
Коли трахеїт розвивається вдруге і є ускладненням поточної респіраторної інфекції, його симптоми стають доповненням до проявів основної патології. Так, наприклад, при фарингіті до скаргами на болі в горлі при ковтанні, слабкість, підвищення температури додаються скарги на сухий, болісний кашель.
Трахеїт часто супроводжується явищами загальної інтоксикації: слабкістю, зниженням апетиту, апатією, підвищеною стомлюваністю. Одним з характерних проявів захворювання є біль (відчуття печіння, різі) за грудиною. Це пов’язано з подразненням больових рецепторів, розташованих в області біфуркації трахеї (місці її роздвоєння на бронхи).
Часто трахеїт носить затяжний характер: дитина кашляє протягом великого проміжку часу (довше 3-х тижнів). У цих випадках нерідко є причиною інфікування організму збудником коклюшу (особливо ця проблема актуальна серед дітей, не щеплених проти даного захворювання).
При алергічному трахеїті дитини турбує кашель, що виникає під час або після контакту зі значущим алергеном. Після виключення такого контакту кашель припиняється, і дитину більше нічого не турбує.
Діагностика
Для встановлення діагнозу лікар проводить докладний розпит батьків про те, коли почалося захворювання, передували чи появі кашлю якісь інші симптоми. Лікар з’ясовує, обтяжена у дитини спадковість по алергічних захворювань, чи є у малюка якісь алергічні захворювання.
При проведенні огляду фахівець звертає увагу на колір шкірних покривів. При хронічному трахеїті, а також при важких формах гострого трахеїту шкіра стає блідою, може приймати сірий відтінок.
При аускультації (прослуховування легенів) виявляється жорстке дихання, проводиться в усі відділи обох легенях. Довжина видиху порівнянна з довжиною вдиху (в нормі видих займає лише 1/3 частина вдиху).
Рентгенографія органів грудної клітки проводиться з метою уточнення діагнозу і для виключення більш серйозної патології (бронхіту, пневмонії, в деяких випадках туберкульозу). При трахеїті рентгенологом буде відзначено відсутність локальних затемнень, можливо невелике посилення легеневого малюнка.
Посів харкотиння на поживні середовища дозволяє визначити збудника захворювання. При його ідентифікації проводиться визначення чутливості мікроорганізму до основних груп антибіотиків.
У клінічному аналізі крові з’являються запальні зміни: прискорюється ШОЕ, зростає кількість лейкоцитів, з’являється зсув лейкоцитарної формули вліво. Зростання лімфоцитів вказує на можливу вірусну природу захворювання, а збільшення кількості нейтрофілів говорить про бактеріальному характер зараження.
У біохімічному аналізі крові також з’являються ознаки запалення (зростає З-реактивний білок, порушується співвідношення білкових фракцій).
Принципи терапії
Лікування хворих на гострий трахеїт проводиться на дому. Виняток становлять важкі форми захворювання, що супроводжуються вираженою інтоксикацією. Госпіталізації підлягають діти раннього віку, соціально незахищені хворі.
В комплексну терапію трахеїту входить:
1. Дієта. Їжа, отримувана дитиною в гострому періоді захворювання, обов’язково повинна бути легко засвоєній. В якості перших страв підійдуть бульйони з добре термічно обробленого, нежирної курки або індички. Другі страви повинні бути приготовані на пару або включати в себе варені продукти. Рекомендовано вживання великої кількості свіжих фруктів і овочів.
2. Підвищений питний режим. При вираженій інтоксикації показано споживання рідини в більшому обсязі. Краще, якщо це буде негазована мінеральна вода (Єсентуки, Смирновська), свіжі натуральні соки, солодкий чай.
3. Противірусні препарати. Призначаються при підозрі на вірусну інфекцію. На вірусний характер трахеїту може вказувати супутній гострий кон’юнктивіт (запалення слизової оболонки очей при ротовірусною інфекції), збільшення лімфоцитів у периферичній крові, відходження світлою, слизової мокроти при кашлі.
Дітям призначаються Віферон, Анаферон дитячий, Арбідол, Кагоцел, Эргоферон.
4. Антибіотики. Антибактеріальні препарати показані при характерні зміни в крові (вираженому нейтрофилезе при загальному підвищенні лейкоцитів), при гнійному характері мокротиння, при неефективності противірусних засобів протягом 3-х днів.
Дітям призначаються пеніциліни (Флемоксин Солютаб, Амоксиклав, Аугментин), макроліди (Азитроміцин, Вильпрафен), цефалоспорини (Супракс, Зиннат).
При важких формах захворювання, виражених загальних проявах рекомендовано призначення внутрішньом’язових або внутрішньовенних форм антибіотиків.
5. Препарати від кашлю. Частіше дітям призначаються засоби, які одночасно володіють відхаркувальною і муколитическим дією (вони сприяють розрідженню мокротиння та більш легкому її відходженню). Прикладами таких препаратів є Лазолван, Бромгексин, Амбробене.
Коли кашльовий рефлекс у дитини хороший, але мокрота дуже в’язка і погано відходить, призначаються засоби її розріджують (наприклад, Ацетилцистеїн).
На етапах доліковування рекомендується використання препаратів рослинного походження (Геделикса, Проспана, Гербиона).
6. Протиалергічні препарати. Антигістамінні засоби (Супрастин, Зодак, Зіртек, Фенистил) призначаються при алергічному характер захворювання, а також для зняття набряку з верхніх дихальних шляхів при інфекційному трахеїті.
7. Інгаляції. Інгаляції сприяють глибшому проникненню лікарських засобів, розрідженню мокротиння і її кращому виведенню.
Інгаляції зазвичай проводять з відхаркувальними препаратами (Лазолваном, Проспаном), а також з негазованою мінеральною водою або з звичайним фізіологічним розчином (0,9% NaCl).
Трахеїт часта патологія дитячого віку. При правильному і своєчасному лікуванні захворювання добре піддається лікарської терапії і не викликає ускладнень.
