Як не піддаватися на провокації

Досить часто можна почути фразу «він мене спровокував» в різних її варіаціях. Зазвичай вона служить виправданням будь-якої непристойній реакції або вчинку.

І хоча багато хто прекрасно розуміють сенс цієї фрази, саму провокацію не тільки не можуть проігнорувати, але і навіть вчасно дізнатися.

Що таке провокація

Провокація – це порядок слів та/або дій, спрямованих на певну людину або групу осіб, з метою викликати у них негативну реакцію, спонукають на небажані для цих осіб вчинки.

Провокації можна розділити на два виду:

• Раціональні – вчиняються з певною метою, що дозволяють добитися бажаного для провокуючого людини результату.
• Нераціональні – здійснюються без усвідомленого мотиву, з хуліганських спонукань і т. д., що не приносять провоцирующему особі об’єктивної користі.

Зазвичай результатом провокації стає сварка, втрата емоційної рівноваги людини, помилкові (шкідливі) вчинки, моральні і матеріальні втрати. Якщо мова йде про провокації на роботі, то це в переважній більшості випадків раціональні провокації, що мають своєю метою:

• дискредитацію людини в очах керівництва;
• перешкоджання виконанню поставлених завдань;
• виникнення помилок у підсумках роботи;м
• звільнення (примусове чи за власним бажанням).

Мотиви провокуючого особи в даному випадку очевидні. Як правило, людина таким способом намагається підвищити власну значущість на тлі невдач колеги, домогтися його звільнення, зайняти його місце, і т. д. Нерідко подібним чином провокує людина отримує моральне задоволення, розрядку власного напруги, що теж вважається досягненням результату, усвідомленим бажанням, тому така форма провокацій, безумовно, відноситься до раціонального вигляду. Існує навіть такий термін «м’ячик для биття», який іноді використовується для визначення людини, що піддається регулярним, іноді колективним провокацій з метою відвести на ньому душу», «зірвати зло», «довести до сліз».

Що стосується провокацій у колі сім’ї, то тут інші мотиви, хоча прийоми по своїй суті залишаються тими ж. Найчастіше провокації в колі сім’ї теж відносяться до раціонального увазі, оскільки служать досягнення цілком визначених цілей. Найпоширеніший результат подібних провокацій – сварка. Цілі можуть бути дуже різноманітними, наприклад:

• Збереження за собою «статусу кво». Коли один з членів сім’ї має зручні для себе умови взаємовідносин з іншими членами сім’ї, при посяганні на які ця людина провокує сварку (часто під абсолютно стороннім приводом), щоб зберегти своє становище.
• Отримання деякої (можливо тимчасового) свободи дій. Посварившись з членами сім’ї, чоловік безперешкодно, зі спокійною совістю покидає будинок, відправляючись туди, куди хотів би піти, але чоловік (дружина) був (ла) би проти. Спровокувавши сварку, людина імітує образу і грюкає дверима.
• Припинення відносин. На жаль, досить поширений мотив. Якщо чоловікові або дружині не вистачає сили духу, принципів, морального рівня припинити відносини, розірвати шлюб чесно, взявши на себе за це відповідальність, вони можуть провокувати скандали. В результаті чоловік (дружина) не виносить цього положення та з власної волі покидає будинок, позбавляючи спровокував людину від необхідності виганяти його (її) та наступних докорів сумління.
• Придбання бажаного. Один з найпоширеніших способів досягти тих чи інших матеріальних благ, покупок, покращення побуту і т. д. як провокації можуть використовуватися різні способи тиску, спрямовані на примус членів родини (переважно чоловіка (дружини), батьків) до придбання бажаних матеріальних благ.

В даному випадку слід відрізняти маніпуляції від провокацій. Ключовою відмінністю є форма реакції. При маніпулюванні їм людина висловлює згоду на вчинення тієї чи іншої дії, у результаті провокації він проявляє негативну, нераціональну реакцію в пориві почуттів.

Як протистояти провокаціям

В першу чергу необхідно проаналізувати ситуацію. Слід подумки відповісти собі на наступні питання:

• Хто цей чоловік, який намагається мене спровокувати?
• Чи маю я від нього залежність в чомусь чи навпаки?
• Чого саме він хоче від мене домогтися?
• Чому він вирішив, що може мене спровокувати?
• Чи можу я його спровокувати?

Більшою мірою подібна концепція актуальна для робочих взаємин, але і в колі сім’ї подібний аналіз може принести користь, а саме:

• визначити вразливі місця свого характеру, що дозволяють людям провокувати вас;
• з’ясувати приховані цілі провокує вас людини;
• проаналізувати, чому він не може домогтися бажаного іншим шляхом;
• не допустити того, щоб він домігся свого шкоди вашим інтересам.

Першим засобом боротьби з провокаціями є мовчання (до можливої або доречною ступеня). Можна зімітувати задума, неуважність, відволікатися на сторонні предмети, всіляко йти від розмови. Якщо не виходить мовчати і уникати контакту, можна застосувати тактику «збивання з пантелику». Для цього можна раптово перервати слова провокуючого людини недоречним питанням, як ніби він тільки що прийшов вам в голову, наприклад: «Ти випадково не знаєш, яким способом можна вивести сліди маркера з меблів?» Якщо людина не відповість, розгубиться, розсердиться, – словом, незалежно від його реакції слід тут же додати: «Гаразд, я ще у кого-небудь запитаю».

Однак слід зазначити, що подібна тактика позбавить вас тільки від одиничного конкретного випадку провокації. Для того щоб зовсім позбутися таких нападок, необхідно проаналізувати якості власної особистості, зрозуміти, чому ви піддаєтеся на провокації, а головне, яка з рис характеру дозволяє оточуючим думати, що вас легко спровокувати. Бажано провести цю «роботу над помилками» з допомогою психолога.